Новини
Користувач
Пароль
Реєстрація
Зворотній зв’язок
Інструкція
Для учнів
Для вчителів
.
Як ви використовуєте Інтернет у навчанні?
шукаю потрібну інформацію
користуюсь перекладачем
спілкуюсь на форумах
проходжу онлайн-тестування
Стиль - це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматичних форм, типів речень тощо).
Українська мова має багатий набір виражальних засобів. Ці засоби дають змогу висловлюватися відповідно до змісту, умов і мети спілкування. Кожний стиль має свою сферу поширення (коло мовців), призначення (функції повідомлення, впливу тощо), систему мовних засобів і стилістичні норми, що оберігають цю систему, роблять її стійким стилем.
Визначаються такі різновиди мовлення, тобто стилі української мови: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній і розмовний.
Офіційно-діловий стиль задовольняє потреби офіційного спілкування в державному, громадському, економічному, політичному житті. Це стиль законів, указів, статутів, розпоряджень, ухвал, протоколів, звітів, ділового листування.
Для офіційно-ділового стилю характерні такі особливості:
сфера використання: спілкування у державно-політичному, громадському та економічному житті, адміністративно-господарська діяльність;
основе призначення - регулювати ділові стосунки мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговувати громадські потреби людей;
основні ознаки: документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), стабільність (довго зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, висока стандартизація вислову, сувора регламентація тексту;
мовні засоби: широке використання суспільно-політичної та адміністривно-канцелярської термінології, наявність специфічної фразеології - мовних штампів (порушити питання, подати пропозицію), мовні засоби великою мірою стандартизовані, слова вживаються в прямому значенні, обмежена синонімія, наявність безособових і наказових форм дієслів; речення переважно прості, поширені, виклад логічний, текст чітко ділиться на частини (параграфи, пункти, підпункти тощо). Тексти офіційно-ділового стилю вимагають точності формулювань, не допускають двозначності, позбавлені емоційності.
Офіційно-діловий стиль має такі підстилі:
законодавчий (закони, укази, статути, постанови);
дипломатичний (міжнародні угоди - конвенції, повідомлення - комюніке, звернення - ноти, протоколи);
адміністративно-канцелярський(накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти).

Для наукового стилю характерні такі особливості:

сфера використання: обслуговує науку, освіту;.
основне призначення: повідомлення про результати дослідження, доведення теорій, роз'яснення явищ, систематизація знань;
основні ознаки: логічна послідовність, узагальненість, точність, лаконічність, переконливість, аргументація, пояснення причиново-наслідкових відношень, висновки;
основні мовні засоби: мова виключно літературна, наявна велика кількість термінів, наукові фразеологізми, слова використовуються, як правило, в прямому значенні; відсутність усього того, шо вказувало б на особу автора; речення переважно складнопідрядні, часто ускладнені зворотами, наявне нанизування іменних форм; у реченнях багато іменників і відносних прикметників, мало дієслів, зокрема особових форм (з наявних дієслівних форм частіше вживаються безособові, узагальнені чи неозначені).


Науковий стиль має такі підстилі:

власне науковий (монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези)
науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців - книги, статті у неспеціальних журналах);
науково-навчальний (підручники, лекції, бесіди).


Публіцистичний стиль.

Сфера використання: громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність;
Основне призначення: вирішення суспільно-політичних питань, активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, пропаганда певних думок, переконань;
Основні ознаки: поєднання логічності доказів з емоційно-експресивною образністю;
Основні мовні засоби: мова цього стилю повинна бути ясною, точною, виразною за рахунок сплаву елементів наукового, офіційно-ділового, художнього стилів: виклад, з одного боку, логічний, з іншого - насичений художніми тропами та іншими засобами емоційного впливу на читача або слухача; широко використовуються суспільно-політична лексика, а також багатозначна образна лексика.


У публіцистичному стилі виділяються кілька підстилів, кожний з яких має жанрові й мовні особливості:

стиль засобів масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення);
художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, нариси);
науково-публіцистичний стиль (літературно-художні статті, огляди).


Художній стиль використовує все багатство національної мови.

сфера використання: творча діяльність, література,різні види мистецтва, культура, освіта;
основне призначення: впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття читачів, формувати моральні якості та естетичні смаки;
основні ознаки: образність, експресія, естетика мовлення, все подається крізь призму інтелекту і світовідчуття особистості (образ автора), і все спрямовується на особистість читача (слухача);
основні мовні засоби: мова переважно образна, насичена художніми тропами, багата на синоніми, антоніми та інші засоби словесного зображення; наявні у ній діалектизми, жаргонізми, історизми, архаїзми тощо. Важливу роль відіграють звукові засоби: алітерації (повторення однакових приголосних), звуконаслідування, ритмомелодика тощо. Однією з суттєвих ознак художнього твору є образ автора, який виявляється як у авторському світобаченні, так і в доборі та організації мовних засобів. Тому художній стиль розпадається на ряд індивідуальних, авторських стилів.


Художній стиль поділяється на підстилі за родами і жанрами літератури:

епічні (прозові: епопея, роман, повість, оповідання, нарис);
ліричні (поема, балада, пісня, поезія);
драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль)
комбіновані (ліро-епічний твір, драма-феєрія тощо).


Розмовний стиль.

Сфера використання: усне побутове мовлення, виробництво, але його елементи використовуються також у художній літературі та публіцистиці;
Основне призначення - бути засобом спілкування, обміну думок.
Основні ознаки: усна форма спілкування, неофіційність стосунків між мовцями і невимушеність спілкування.
Основні мовні засоби: розмаїтість ритміко-мелодійних варіацій, велика кількість експресивних та емоційно-оцінних слів, неповні, а також складні безсполучникові речення, діалоги. У ньому досить широко використовуються просторічні елементи, діалектизми тощо.
Повернутись