Новини
Користувач
Пароль
Реєстрація
Зворотній зв’язок
Інструкція
Для учнів
Для вчителів
.
Як ви використовуєте Інтернет у навчанні?
шукаю потрібну інформацію
користуюсь перекладачем
спілкуюсь на форумах
проходжу онлайн-тестування
В даний час майже всі програмісти користуються мовами програмування високого рівня: Basic, Pascal, C, C++, Perl і т.д. Кожна з них має свої особливості, але при цьому загальні принципи програмування на різних мовах одні й ті ж. Класи мов високого рівня:
– процедурні – Pascal, Basic, C;
– логічні – Лісп, Пролог та ін;
– об'єктно-орієнтовані – С++, Java, Delphi та ін.
У всіх мов програмування є спільна властивість. Вони зрозумілі програмістам, але абсолютно незрозумілі процесору. Процесор може працювати тільки з числами, і тому розуміє тільки програми, записані на машинному коді. Тому програми, записані на будь-якій мові програмування, спочатку переводять на мову процесора, тобто перетворюють на машинний код. Цей переклад виконують спеціальні програми-перекладачі – транслятори. Програму, записану мовою програмування високого рівня, називають вихідним кодом. Є два види трансляторів: компілятори та інтерпретатори. Компілятор перетворює вихідний код у машинний. В результаті виходить так званий об'єктний модуль. Він записаний у машинному коді, але працювати не може – до нього треба підключити стандартні процедури, які використовував програміст. Ці процедури вибирають з бібліотек, що додаються до мови програмування. Операцію приєднання процедур до об'єктного модуля виконує спеціальна програма – редактор зв'язків. Тільки після цього виходить працююча програма – її називають робочим кодом або виконуваним модулем.
Крім компіляторів використовуються також інтерпретатори. Це такі транслятори, які обробляють текст безпосередньо під час роботи програми. Інтерпретатор – це програма-посередник, що читає команди з вихідного файлу і переводить їх на мову процесора під час роботи програми. Відкомпільовані програми працюють в 20-50 разів швидше, ніж програми, які виконуються під управлінням інтерпретатора. Тому практично всі прикладні та службові програми поставляються у відкомпільованому вигляді. Файли таких програм мають розширення імені еxe або сom. Це чистий машинний код. Мови програмування, для яких існують компілятори: Pascal, С + +, Delphi, та інші.
Для написання тексту програми можна використовувати звичайний текстовий редактор (наприклад, Блокнот), а потім за допомогою компілятора перевести її в машинний код, тобто отримати виконувану програму. Але простіше і зручніше користуватися спеціальними інтегрованими середовищами програмування.
Розглянемо інтегровану інструментальну оболонку мови програмування Free Pascal. За зовнішніми ознаками її можна розділити на три області. Перша – область багато віконного текстового редактора, в якій розміщуються і редагуються тексти програм. Друга – меню, призначене для керування процесом створення і виконання програм. Третя – нижня частина екрану: рядок підказок.
Інтерактивне інтегроване середовище об'єднує в собі функції: текстового редактора – для набирання та редагування текстів програм; компілятора – для трансляції текстової програми в машинний код; налагоджувача – для покрокового виконання програм і виявлення прихованих алгоритмічних помилок в програмі.
Повернутись