Новини
Користувач
Пароль
Реєстрація
Зворотній зв’язок
Інструкція
Для учнів
Для вчителів
.
Як ви використовуєте Інтернет у навчанні?
шукаю потрібну інформацію
користуюсь перекладачем
спілкуюсь на форумах
проходжу онлайн-тестування
Види та типи вірусів

За об'єктами зараження
Файлові - зарахують виконувані файли, а також допоміжні програми, що
завантажуються при виконанні інших програм.
Завантажувальні - заражують сектор завантаження диска.
Текстові - заражують текстові файли редактора Word, інші документи та об'єкти, що містять макроси

За зовнішнім виглядом
Звичайні - код вірусу можна побачити на диску.
Невидимі (Стелс-віруси) - використовують особливі засоби маскування і при перегляді код вірусу не видно.
Поліморфні - код вірусу видозмінюється.

За результатами діяльності
Безпечні- не виконують ніяких дій, окрім свого розповсюдження 1 видачі різних повідомлень або інших ефектів (перезавантаження
комп'ютера і тощо)
Небезпечні - призводять до втрати
інформації і руйнування обчислювальної системи.

Віруси можна поділити на класи за:
за середовищем перебування вірусу:
• мережеві — поширюються по комп'ютерній мережі;
• файлові — впроваджуються у виконувані файли;
• завантажувальні — проникають у завантажувальний сектор диска (Boot-сектор) або в сектор, що містить системний завантажник вінчестера (Master Boot Record)
• файлово-завантажувальні віруси — заражають як файли, так і завантажувальні сектори дисків. Такі віруси, як правило, мають досить складний алгоритм роботи й часто застосовують оригінальні методи проникнення в систему;
за способом зараження середовища перебування:
• резидентний вірус — при інфікуванні комп'ютера залишає в оперативній пам'яті свою резидентну частину, що потім перехоплює звернення операційної системи до об'єктів зараження й впроваджується в них (перебувають у пам'яті і є активними аж до вимикання або перезавантаження комп'ютера);
• нерезидентні віруси — не заражають пам'ять комп'ютера і є активними обмежений час. Деякі віруси залишають в оперативній пам'яті невеликі резидентні програми, які не поширюють вірус;
за деструктивними можливостями:
• нешкідливі — ті, які ніяк не впливають на роботу комп'ютера (крім зменшення вільної пам'яті на диску в результаті свого поширення);
• безпечні — вплив яких обмежується зменшенням вільної пам'яті на диску й графічними, звуковими ефектами;
• небезпечні віруси — ті, які можуть призвести до серйозних збоїв у роботі, або до втрати інформації;
• дуже небезпечні — ті, які можуть призвести до фізичного пошкодження обладнання (перезаписування ПЗП, виходу з ладу дискових пристроїв, пошкодження елементів материнської плати тощо);
за особливостями алгоритму вірусу:
• «Компаньйони-віруси» (companion) — це віруси, що не змінюють файли. Алгоритм роботи цих вірусів полягає в тому, що вони створюють для exe-файлів файли-супутники, що мають те саме ім'я, але з розширенням .com. Вірус записується в com-файл і ніяк не змінює exe-файл. При запуску такого файлу система першим виявить і виконає com-файл, тобто вірус, що потім запустить й exe-файл.
• «Віруси-хробаки» (worm) — віруси, які поширюються в комп'ютерній мережі й, так само як і компаньйони-віруси, не змінюють файли або сектори на дисках. Вони проникають у пам'ять комп'ютера з комп'ютерної мережі, встановлюють мережеві адреси інших комп'ютерів і розсилають по цих адресах свої копії;
• «Паразитичні» — всі віруси, які при поширенні своїх копій обов'язково змінюють вміст дискових секторів або файлів.
• «Студентські» —украй примітивні віруси, часто нерезиденти й ті, які містять велику кількість помилок.
• «Стелс-віруси» (віруси-невидимки, stealth), що являють собою програми, які підставляють замість себе незаражені ділянки інформації. Крім цього, такі віруси при звертанні до файлів використовують досить оригінальні алгоритми, що дозволяють приховувати їх діяльність від резидентних антивірусних програм.
• «Поліморфік-віруси» (віруси-примари, або ті, які самі шифруються, polymorphic) — їх досить важко виявити, бо вони не утримують жодної постійної ділянки коду. У більшості випадків два зразки того самого поліморфік-вірусу не будуть мати жодного збігу. Це досягається шифруванням основного тіла вірусу й модифікаціями програми розшифровувача.
• «Макро-віруси» — віруси цього сімейства використовують можливості макро-мов, вбудованих у системи обробки даних (текстові редактори, електронні таблиці й т.д.). У цей час найпоширеніші макро-віруси текстові документи, що заражають редактори Microsoft Word.
• «Ретровіруси» —звичайні файлові віруси, що заражають антивіруси програми, знищують їх або роблять їх непрацездатними
• «Multipartition-віруси» можуть вражати одночасно EXE, COM, boot-сектор, MBR, FAT і директорії. Якщо вони володіють поліморфними властивостями і елементами невидимості, стає зрозуміло, що такі віруси — одні з найбільш небезпечних.
• «Троянські програми» (Trojans) — виконують шкідливі дії замість оголошених легальних функцій або разом з ними. Вони не спроможні до самовідтворення і передаються тільки при копіюванні користувачем. Післязапуску вони зазвичай знищують себе разом з іншими файлами на диску.
• «Поштова бомба» — велика кількість електронних повідомлень (від 10 тис.), які відсилаються на електронну адресу користу­вача з метою виведення з ладу системи або перешкод для отримання корисних повідомлень.
Повернутись