Новини
Користувач
Пароль
Реєстрація
Зворотній зв’язок
Інструкція
Для учнів
Для вчителів
.
Як ви використовуєте Інтернет у навчанні?
шукаю потрібну інформацію
користуюсь перекладачем
спілкуюсь на форумах
проходжу онлайн-тестування

Екскурс в історію розвитку комп’ютера.

У давнину люди користувались різними методами обчислень. Найдавнішою з рахівниць вважається абак, винайдений у Китаї. У дослівному перекладі це слово означає дошку, на якій можна робити позначки. Обчислення на абаці виконувалися переміщеннями камінчиків жолобами на мармурової дошки. Оригінал, єдиний відомий сьогодні мармуровий абак, був знайдений в 1846 році на острові Саламіне. Його колонки ліворуч служили для підрахунку драхм і талантів, колонки праворуч - для часток драхми.
На початку XVII ст. була створена логарифмічна лінійка, яка давала змогу швидко, але наближено множити та ділити числа. Лінійка Уатта - перша універсальна логарифмічна лінійка, придатна для виконання будь-яких інженерних розрахунків, була сконструйована в 1779 році видатним англійським механіком Дж.Уаттом
Однією з перших механічних обчислювальних машин була машина, створена в 1642 р. французом Блезом Паскалем. Вона була побудована на основі зубчатих коліс і могла додавати та віднімати десяткові числа. Принцип роботи арифметичної машини Паскаля - при повному повороті колеса меншого розряду механізм повертає колесо більшого розряду на одиницю.
Усі арифметичні дії виконувала машина, яка була створена у 1643 р. німецьким математиком Лейбніцем. Вона стала прототипом арифмометрів які використовувались з 1820 р. до 60 років XX ст.
Модель лічильного пристрою Леонардо да Вінчі. У 30-х роках 17 століття в національній бібліотеці Мадриду були виявлені два томи неопублікованих рукописів Леонардо да Вінчі. І серед креслень "Codex Madrid I", майже повністю присвяченого прикладній механіці, вчені знайшли ескіз 13-розрядного сумуючого пристрою з десятизубчатими колесами. У рекламних цілях воно було відтворений фірмою IBM і виявилося цілком працездатним для виконання будь-яких інженерних розрахунків.
Перший крок до створення сучасних комп’ютерів зробив англієць Чарльз Беббідж, який у 1822 р. зробив проект програмно-керованої аналітичної обчислювальної машини, яка згідно з сучасною термінологією мала пам'ять, арифметичний пристрій, пристрої керування введення і друкування. Його проект випереджав технічні можливості свого часу й не був реалізований.
У кінці XIX ст. було створено електромеханічні обчислювальні машини. Однією з перших був табулятор Г. Холеріта, який опрацьовував інформацію, занесену на перфокарти. Холлеріт заснував фірму з виготовлення табуляторів, яка згодом перетворилась у відому фірму IBM.
Перше покоління (1945-1954) - комп'ютери на електронних лампах (на зразок тих, що були в старих телевізорах). Більшість машин першого покоління були експериментальними пристроями і будувалися з метою перевірки тих чи інших теоретичних положень. Вага та розміри цих комп'ютерних динозаврів, які нерідко вимагали для себе окремих будівель, давно стали легендою.
Основоположниками комп'ютерної науки вважаються Клод Шеннон - творець теорії інформації, Алан Тьюрінг - математик, що розробив теорію програм і алгоритмів, і Джон фон Нейман - автор конструкції обчислювальних пристроїв, яка до сих пір лежить в основі більшості комп'ютерів. У ті ж роки виникла ще одна нова наука, пов'язана з інформатикою, - кібернетика, наука про управління як один з основних інформаційних процесів. Засновником кібернетики є американський математик Норберт Вінер.
У другому поколінні комп'ютерів (1955-1964) замість електронних ламп використані транзистори, а в якості пристроїв пам'яті стали застосовуватися магнітні сердечники та магнітні барабани - далекі предки сучасних жорстких дисків. Все це дозволило різко зменшити габарити і вартість комп'ютерів, які тоді вперше стали будуватися на продаж.
Але головні досягнення цієї епохи належать до галузі програм. На другому поколінні комп'ютерів вперше з'явилося те, що сьогодні називається операційною системою. Тоді ж були розроблені перші мови високого рівня - Фортран, Алгол, Кобол. Ці два важливих удосконалення дозволили значно спростити й прискорити написання програм для комп'ютерів; програмування, залишаючись наукою, набуває рис ремесла.
Відповідно розширювалася і сфера застосування комп'ютерів. Тепер уже не лише вчені могли розраховувати на доступ до обчислювальної техніки; комп'ютери знайшли застосування в плануванні та управлінні, а деякі великі фірми навіть комп'ютеризували свою бухгалтерію.
У третьому поколінні ЕОМ (1965-1974) вперше почали використовуватися інтегральні схеми - цілі пристрої та вузли з десятків і сотень транзисторів, виконані на одному кристалі напівпровідника (те, що зараз називають мікросхемами). В цей же час з'являється напівпровідникова пам'ять, яка і сьогодні використовується в персональних комп'ютерах (оперативноа пам’ять).
У ці роки виробництво комп'ютерів набуває промислового розмаху. Ставши лідером, фірма IBM перша реалізувала сімейство ЕОМ - серію повністю сумісних один з одним комп'ютерів від самих маленьких, розміром невеликої шафи (менших тоді ще не робили), до найбільш потужних і дорогих моделей. Найбільш поширеним у ті роки було сімейство System/360 фірми IBM.
Ще на початку 60-х з'являються перші мінікомп'ютери - невеликі малопотужні комп'ютери, доступні за ціною невеликим фірмам або лабораторіям. Мінікомп'ютери були першим крок на шляху до персональних комп'ютерів, пробні зразки яких були випущені лише в середині 70-х років. Відоме сімейство мінікомп'ютер PDP фірми Digital Equipment стало прототипом для радянської серії машин СМ.
В 1971 р. фірма Intel, випустила перший мікропроцесор, який призначався для настільних калькуляторів. Цей винахід створиа в наступному десятилітті справжню революцію - адже мікропроцесор є серцем і душею персонального комп'ютера.
Рубіж 60-х і 70-х років був доленосним часом. У 1969 р. зародилася перша глобальна комп'ютерна мережа - зародок того, що ми зараз називаємо Інтернетом. І в тому ж 1969 р. одночасно з'явилися операційна система Unix та мова програмування С (Сі).
Зазвичай вважається, що період з 1975 по 1985 рр. є часом комп'ютерів четвертого покоління. Починаючи з середини 70-х все менше стає принципових новацій в комп'ютерній науці. Прогрес йде в основному по шляху розвитку того, що вже винайдено і придумано, - перш за все за рахунок підвищення потужності та мініатюризації елементної бази і самих комп'ютерів.
І, звичайно ж, найголовніше - що з початку 80-х, завдяки появі персональним комп'ютерам, обчислювальна техніка стає по-справжньому загальнодоступною. Складається парадоксальна ситуація: незважаючи на те, що персональні та мінікомп'ютер, як і раніше, у всіх відносинах відстають від великих машин, левова частка нововведень останнього десятиліття - графічний користувацький інтерфейс, нові периферійні пристрої, глобальні мережі - зобов'язані своєю появою і розвитком саме цій "несерйозній" техніці. Великі комп'ютери і суперкомп'ютери, звичайно ж, аж ніяк не вимерли і продовжують розвиватися. Але тепер вони вже не домінують на комп'ютерній арені, як було раніше.
Перехід до комп'ютерів п'ятого покоління передбачав перехід до нових архітектур, орієнтованих на створення штучного інтелекту.
Основні вимоги до комп'ютерів 5-го покоління:
• створення розвиненого людино-машинного інтерфейсу (розпізнавання мови, образів);
• розвиток логічного програмування для створення баз знань та систем штучного інтелекту;
• створення нових технологій у виробництві обчислювальної техніки;
• створення нових архітектур комп'ютерів та обчислювальних комплексів.
Повернутись