Новини
Користувач
Пароль
Реєстрація
Зворотній зв’язок
Інструкція
Для учнів
Для вчителів
.
Як ви використовуєте Інтернет у навчанні?
шукаю потрібну інформацію
користуюсь перекладачем
спілкуюсь на форумах
проходжу онлайн-тестування
Павличко Дмитро
***

Я стужився, мила, за тобою,

З туги обернувся мимохіть

В явора, що, палений журбою,

Сам-один між буками стоїть.


Грає листя на веснянім сонці,

А в душі — печаль, як небеса.

Він росте й співає явороньці,

І згорає від сльози роса.


Сніг летить колючий, ніби трина,

Йде зима й бескидами гуде.

Яворові сниться яворина

Та її кохання молоде.


Він не знає, що надійдуть люди,

Зміряють його на поруби,

Розітнуть йому печальні груди,

Скрипку зроблять із його журби.


Два кольори


Як я малим збирався навесні
піти у світ незнаними шляхами,
сорочку мати вишила мені
червоними і чорними нитками.

Два кольори мої, два кольори,
оба на полотні, в душі моїй оба,
два кольори мої, два кольори:
червоне - то любов, а чорне - то журба.

Мене водило в безвісті життя,
та я вертався на свої пороги,
переплелись, як мамине шиття,
мої сумні і радісні дороги.

Два кольори мої, два кольори,
оба на полотні, в душі моїй оба,
два кольори мої, два кольори:
червоне - то любов, а чорне - то журба.

Мені війнула в очі сивина,
та я нічого не везу додому,
лиш горточок старого полотна
і вишите моє життя на ньому.

Два кольори мої, два кольори,
оба на полотні, в душі моїй оба,
два кольори мої, два кольори:
червоне - то любов, а чорне - то журба.

* * *


Крізь чорний дим зневаги і брехні

Вона прийшла до мене в самотину.

Вона так ніжно принесла мені

Своє кохання, як малу дитину.


А я боявся руки простягти

І пестощами немовля накрити,

Питався дозволу у правоти,

Що вміє лиш соромити й корити.


Я відучився з радості ридать,

Я жити звик у темнім домі «мушу».

Коротке слово «ні» по рукоять

Я застромив у безпровинну душу.


Я знав; ніколи серце не проща

Того, що розумом безжально вбито.

Вона пішла і мертве дитинча

Взяла ще більш ласкаво й сумовито.


Я не кричав: «кохана, повернись».

Я не чекав ні чуда, ані дива.

До горла правда скочила, як рись,

Розлючена і за неправду мстива.



1966

Повернутись