Новини
Користувач
Пароль
Реєстрація
Зворотній зв’язок
Інструкція
Для учнів
Для вчителів
.
Як ви використовуєте Інтернет у навчанні?
шукаю потрібну інформацію
користуюсь перекладачем
спілкуюсь на форумах
проходжу онлайн-тестування
Українська радикальна партія (УРП) або коротко: Радикальна Партія (спершу: Русько-українська радикальна партія, а з 1926: Українська соціалістично-радикальна партія (УСРП)) — політичне угрупування засноване 4 жовтня 1890 у Львові, яке виросло з радикальних молодіжних гуртків, що постали в Галичині в кінці 1870-х років під впливом Михайла Драгоманова.

Заснована з ініціативи Івана Франка, Михайла Павлика, В'ячеслава Будзиновського, Євгена Левицького, Северина Даниловича, Кирила Трильовського

Заснування

УРП була першою українською політичною партією європейського зразка — з суцільною програмою, масовою організацією і реєстрованим членством. В основу програми покладено етичний і науковий соціалізм на демократичній і кооперативній базі, людську гідність для всіх і всеукраїнську єдність (соборність всіх українських земель).

Проголошувалася головна мета: пробудження свідомості мас, перетворення їх на політичну силу, з вимогами якої мусила б рахуватися австрійська влада.

Радикальний рух прагнув до секуляризації українського суспільного й культурного життя та поборював Українську греко-католицьку церкву й духовенство, яке тоді відігравало провідну роль в Галичині. УРП організувала селян і робітників, скликала віча по селах, закладала кооперативи (народні спілки), проголошувала гасло політичної боротьби власними силами народу, виховувала ряди діячів з селян і робітників, організувала жіноцтво. УРП мала виразно опозиційну програму до уряду та тодішніх народовців й успішно поборювала «нову еру».

На з'їзді у Львові 1895 склала під впливом Юліана Бачинського заяву про політичну самостійність українського народу. На з'їзді 1897 висунула постанову про підготову селянського страйку. У зв'язку з виборами УРП влаштувала масові селянські віча за загальне виборче право; 1895 від неї обрано 3 послів до сейму, а 1897 — 2 до віденського парламенту (Т. Окуневський, Р. Яросевич).

Розлами

Драгоманов вважав постання партії за передчасне, але погодився з доконаним фактом; інтенсивно співпрацюючи в радикальних органах, він своїм авторитетом формував ідейне обличчя УРП. Смерть Драгоманова (1895) приспішила процес диференціації в радикальному русі, який призвів до розламів в УРП.

З 1895 в партії змагалися три течії: соціалісти-народники (драгоманівці), соціалісти-марксисти і радикальні народовці. 1899 з партії вийшли прихильники останніх двох течій:
М. Ганкевич, Юліан Бачинський, Роман Яросевич, Семен Вітик й інші заснували Українську соціал-демократичну партію;
Володимир Охримович, Євген Левицький, В. Будзиновський, Теофіл Окуневський, Іван Франко та інші створили разом з більшістю народовців Українську націонал-демократичну партію (НДП).

УРП стала фактично партією селян. Після НДП УРП була найсильнішою партією в Галичині; у віденському парламенті вона мала 1911 — 5 (Л. Бачинський, В. Стефаник, К. Трильовський, М. Лагодинський, П. Лаврук), у галицькому сеймі 1913 — 6 послів. У 1900-х роках завдяки діячам УРП (зокрема К. Трильовському) створено фізкультурну організацію «Січ», а 1913 парамілітарне товариство Українські січові стрільці (УСС).
Повернутись