Новини
Користувач
Пароль
Реєстрація
Зворотній зв’язок
Інструкція
Для учнів
Для вчителів
.
Як ви використовуєте Інтернет у навчанні?
шукаю потрібну інформацію
користуюсь перекладачем
спілкуюсь на форумах
проходжу онлайн-тестування

Князь Василь-Костянтин Острозький
(1526 (1527) - 1608)

Костянтин Острозький став найбільшим
оборонцем і своєї нації, і своєї віри.
За час князя Костянтина місто Остріг
стало найвидатнішим культурним
осередком, куди зверталися очі і всієї
України, і всієї православної церкви.


Іларіон, митрополит (І.Огієнко)
Життєписи великих українців. –
К.: Либідь, 1999. – С. 568




Острозький кн. Василь-Костянтин Костянтинович (1526 (1527)-1608) останній найвидатніший представник князівського роду Острозьких. У молоді роки називався тільки під іменем Василь, син кн. Костянтина Івановича Острозького (помер в 1530) і Олександри, кн. Слуцької. Народ, у Турові. Великий кн. Литовський і польський король Сигизмунд І в 1541 визнав 15-літнього кн. В.-К.К. повнолітнім, надав половину батьківських володінь, а саме: Дубно, Дорогобуж, Здесель, Звягель, Крупин і Здовбицю. Друга ж половина батьківського добра перебувала в руках Беати Костелецької, вдови брата В.-К.К. Іллі (1510-1539). Остаточно поділився маєтностями з братовою в 1546.

У королівському документі 1543-1544 молодий кн. В.-К.К. названий воєводичем Грецьким (позаяк його батько Костянтин Іванович посідав Троцьке воєводство і був зобов'язаний виступати збройно проти татар під командуванням кн. Федора Сангушка). Не раз йшов на татар і завдавав їм поразки. У 1575 розбив їх під Синявою, 1577 - під Дубно, 1578 - під Острогом. За свого життя займав численні державні посади. В 1550, після смерті Петра Кішки, був призначений Володимирським старостою, маршалком Волинської землі. 5 груд. 1559 кн. В.-К.К., староста Володимирський і маршалок Волинської землі, був призначений Київським воєводою, змінивши на цій посаді кн. Олександра Ходкевича. У 1557-1583 у Луцькому повіті володів такими містами, замками і маєтностями: Острог, Дубно, Степань, Дорогобуж, Крупа, Здовбиця, Берездів, Звягель, Чуднів, Костянтинів, Полонне, Сульжинці, Барани, Красилів, Жарново, Черняхів, Колодно, Остропіль, Кузьмин та ін. Річний прибуток В.-К.К. становив 1200000 злотих, у його володіннях було 100 міст, 40 замків і понад 1300 сіл. Володіння кн. Острозьких становили 34% території Луцького і 33% Кременецького повітів. Як писав український історик першої половини XIX ст. М. Маркевич, при дворі князя було близько 2 тисяч залежних від нього шляхтичів, які становили його власне військо. Дворецьким у нього був воєвода, який отримував 7000 злотих на рік за те, що двічі з'являвся до князя у замок в Острозі.

В.-К.К. Острозький брав діяльну участь у громадсько-політичному житті не лише в Україні, але у Великому князівстві Литовському і Польщі. Виступив противником польсько-литовської державної унії і лише під тиском польської урядової камарильї і польського короля змушений був, як і інші литовські, білоруські й українські магнати, підписатись під актом Люблінської унії (1569), коли королівським указом вже насильницьки були інкорпоровані до складу Речі Посполитої Волинь, Брацлавщина, Київщина.

Багато зусиль доклав для розвитку освіти, культури, друкарства, літератури, очолив боротьбу проти церковної унії православних з католиками, проголошеної на Берестейському соборі 1596. Його резиденція - місто Острог - з 70-х рр. XVI ст. стала найвидатнішим центром культури і освіти не лише Волині, але й України (див.- Роль і значення Острога в історії України XVI- перш, пол. XVIIст.}. В.-К.К. був найбільшим охоронцем і меценатом у галузі культури. Запросив переїхати зі Львова відомого друкаря Івана Федоровича (Федорова), який спочатку був управителем ("справцею") Дерманського монастиря (див. - Дерманський освітньо-культурний осередок), що належав кн. Острозькому, про що стало відомо лише наприк. XIX ст.- з актів Луцького гродського суду, а біля 1578 вже видав в Острозі "Буквар" або "Азбуку" (див. - Буквар Острозький 1578). Приблизно в 1576 стараннями В.-К.К. була заснована в Острозі перша у Східній Європі вища школа, названа сучасниками Академією (див. - Острозька Академія: минуле і сучасне; Джерела з історії Острозької Академії}, якій надав великі матеріальні субсидії. До Острога на його запрошення прибули для викладання, літературної, наукової і видавничої діяльності вчені з інших центрів України, Польщі, Балканського півострова, Греції. Завдяки їх діяльності Острог у др. пол. XVI - перш. пол. XVII ст. одержав назву "Волинські Афіни". Дружиною його була Софія Тарнавська, з якою В.-К.К. мав п'ятеро дітей: Івана (Януша), Костянтина, Єлизавету, Катерину та Олександра. Після народження Олександра через чотири тижні Софія Тарнавська померла у віці 36 років 1 лип. 1571. Ще за свого життя В.-К.К. залишив своїм синам свої володіння, які в 1603 Януш і Олександр поділили між собою на дві частини (див. - Акт поділу володінь кн. В.-К.К.Острозького між його синами Янушем і Олександром 1603). Помер, в 1608 (згідно з публікацією 1882 В.Балабушкевича, свідченням із збірника копій листів Острозьких з Несвізького архіву кн. Радзивілів, В.-К.К.О. помер 21 берез.) і похований в Богоявленській церкві (див. -Собор Богоявленський в Острозі).


Острозька Академія XVI-XVII ст.:
Енциклопедичне видання. – Острог:
Острозька Академія, 1997. – С.131-132.
Повернутись