Новини
Користувач
Пароль
Реєстрація
Зворотній зв’язок
Інструкція
Для учнів
Для вчителів
.
Як ви використовуєте Інтернет у навчанні?
шукаю потрібну інформацію
користуюсь перекладачем
спілкуюсь на форумах
проходжу онлайн-тестування
Племена трипільскої культури та їхні сусіди

Наприкінці XIX ст. київський археолог Вікентій Хвойка біля села Трипілля (Київщина) дослідив нове поселення і відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Творці цієї культури заселяли в ІV-III тис. до н.е. територію від Дніпра до Карпат. Походження трипільців остаточно не з'ясоване, але більшість учених вважають, що це прийшлі племена, які частково злилися з неолітичними племенами Буго-Дністровської культури.
Головним їхнім заняттям було зернове землеробство (сіяли жито, пшеницю, ячмінь, просо). Крім того, вони займалися садівництвом (вирощували абрикоси, сливи, аличу), скотарством та рибальством. Для обробки землі використовували мотики, а згодом і рало. Зернові культури збиралися дерев'яними серпами з роговими та крем'яними вкладками. Господарство велось так інтенсивно, що через 50-100 років земля виснажувалась і люди змушені були переселятися.
Трипільські племена вперше на території України почали користуватися виробами з міді, проте основною сировиною для виготовлення знарядь праці та зброї залишалися кремінь і дерево.
Високо, як ніде в Європі, у них була розвинена житлова архітектура. Хати мали по кілька кімнат, а іноді й поверхів, де жила разом велика матріархальна родина.
Хати були згуртовані в села, що вказує на високий ступінь родової організації, і розташовувалися колом, у центрі якого стояв громадський будинок для сходин та спільних культових обрядів. Найбільше таке поселення було відкрите біля села Володимирівки на Кіровоградщині, де розкопки виявили 200 хат, розташованих п'ятьма концентричними колами. Навколо таких великих протоміст розташовувалися невеличкі поселення, утворюючи округи з населенням у 15-25 тис. осіб.
Найбільш прикметною для трипільської культури була її кераміка. Вона добре випалена і орнаментована. Провідними мотивами орнаменту були спіралі і волюти, виконані темно-гнідою, іноді аж чорною, і білою фарбами на чорному тлі посудини. Крім того, на мальованому посуді зустрічаються схематичні малюнки свійських тварин, зображення жінок, що мало магічне значення. Такі зображення збереглися в українських народних вишивках, килимах, народній кераміці, а особливо в українських великодніх писанках. Виявом мистецького хисту трипільських племен стали керамічні фігурки людей і тварин. Найбільше було зображень жінки, їхні фігурки мали культове призначення, оскільки втілювали образ праматері-родоначальниці у матріархальній родині.

Трипільська культура — найвищий культурний вияв Європи в IV-III тис. до н.е. Проте трипільська культура була лише поселенням землеробів. Ніяких храмів, адміністративних споруд, палаців, кварталів ремісників, характерних для міст, тут не було. Трипільське суспільство в силу обмежених можливостей господарського розвитку не змогло створити цивілізацію. У IV тис. до н.е. трипільське суспільство охопила криза, її спричинило погіршення кліматичних умов та падіння врожаїв внаслідок браку навичок поновлення родючості землі. Власні способи пристосування до умов існування віднайшли за енеоліту жителі степу. Провідною галуззю господарства тут на тисячоліття стало кочове скотарство. Рухливий спосіб життя скотарів перешкоджав накопиченню багатств, вимагав простих, легких і міцних речей. Головним багатством степовиків, учасником усіх ритуалів та церемоній була худоба. Археологічними культурами степових скотарів є середньостогівська, нижньомихайлівська та ямна. Вважають, що носії цих культур належать до індоєвропейців, від яких бере початок переважна більшість народів Європи, а також багато народів Азії.
Вимушені весь час мандрувати зі своїми отарами, скотарі залишили багато поселень. Головним джерелом вивчення їх життя і побуту є поховання. Індоєвропейці належать до числа народів, котрі першими почали зводити кургани, які й понині височать в українському степу.
Середньостогівці вперше у Європі приручили коня та освоїли відгінне скотарство. Переважну більшість знарядь праці та зброї вони виготовляли з кременю. Глиняний посуд був гостродонним. Населення нижньомихайлівської культури досягло значних успіхів в обробці каменю і створило перші на території України монументальні кам'яні скульптури. Ці антропоморфні стели, які нагадували людську постать, встановлювалися на верхів'ях курганів. Деякі з них були вкриті викарбуваними знаками, сценами, орнаментом, зміст яких і сьогодні залишається нерозгаданим. Більшість посуду нижньомихайлівців мала плоске дно. Досить великою була й кількість металевих знарядь. Ямна культура — найвідоміша спільнота степової смуги доби енеоліту. Саме з нею пов'язане масове поширення курганного обряду поховання. Деякі зі споруджених курганів досягали 10 м висоти. Цікаво, що з'явилися вони у степах України в той самий час, що й перші піраміди у Єгипті періоду Раннього царства. Не дивно, що кургани називають «пірамідами українського степу».
Повернутись