Новини
Користувач
Пароль
Реєстрація
Зворотній зв’язок
Інструкція
Для учнів
Для вчителів
.
Як ви використовуєте Інтернет у навчанні?
шукаю потрібну інформацію
користуюсь перекладачем
спілкуюсь на форумах
проходжу онлайн-тестування
Хоч як добре проводитимуться уроки з математики, але самі вони не можуть забезпечити навички в самостійній роботі, виховання якої є одним з найважливіших завдань. Цю навичку дають тільки правильно поставлені домашні завдання і старанний контроль за їх виконанням.
Домашні завдання бувають трьох основних видів.
По-перше, це дороблення матеріалу, розібраного на уроці. Учні продумують усе, що вони чули в класі, використовуючи свої записи і вказані місця в підручнику; розучують те, що належить запам'ятати (тексти означень, теорем, правил), уникаючи механічного заучування, розбираючись у призначенні кожного слова даних їм формулювань, встановлюючи допустимі варіанти; роблять спроби відтворювати міркування, які проводилися в класі, і домагаються, щоб ці міркування проходили рівно, обґрунтовано в кожному своєму кроці, без наведення довідок у зошиті або в книзі; впорядковують свої записи, зроблені у класі, або просто переглядаючи їх і виправляючи помилки (це — обов'язковий мінімум), або, крім того, доповнюючи їх власними прикладами, новими формулюваннями, варіантами міркувань, або, нарешті, і це найкраще, переписуючи їх у переробленому вигляді. Сюди ж можна віднести і самостійне вивчення за підручником матеріалу, аналогічного розглянутому в класі.
По-друге, це самостійне розв'язування задач, що задаються додому. Таке розв'язування повинно поєднуватися з доробкою матеріалу, розібраного у класі. Погано, якщо задачі зовсім не розв'язуються або розв'язується їх дуже мало. Але не менш погано, якщо вся робота зводиться до розв'язування задач без достатнього усвідомлення теоретичної сторони. Перша хиба частіше має місце на заняттях геометрією, друга — на заняттях алгеброю. Самостійне розв'язування задач дома — перший вихід учнів на активну, творчу роботу, але воно повинно мати міцну і добре усвідомлену теоретичну базу і задовольняти всі вимоги до розв’язування задач. По-третє, це робота над новим матеріалом, робота над підготовкою до чергового уроку. Тоді як перші два види домашніх завдань застосовуються завжди, цей третій вид не користується загальним визнанням, але правильна його постановка незмінно дає добрі наслідки: черговий урок приносить, незрівнянно більше користі, якщо він дає відповіді на запитання, які виникли в учнів при попередньому ознайомленні з його матеріалом, якщо він узагальнює ті окремі випадки, з якими учень вже ознайомився самостійно. Пояснення нового матеріалу дає більше користі, коли його слухають учні, які вже думали над питаннями, що розглядаються.
Домашні завдання повинні даватися з додержанням належної міри, тобто не бути ні надто малими, ні надто великими. Нормою можна вважати завдання, розраховане на 30 хвилин інтенсивної домашньої роботи середнього учня. Давати завдання з математики дуже легко; звичайно це зводиться просто до зазначення модулів посібника і номерів задач, і вчителі, особливо початківці, нерідко перевантажують учнів. У зв'язку з цим учителеві дуже корисно взяти за правило самому спочатку розв'язувати всі задачі, які входять до завдання, замічаючи час, що витрачається на це, і встановлюючи на основі досвіду той коефіцієнт, на який треба множити свій час, щоб дістати час середнього учня даного класу. Правильне дозування завдань — справа дуже великої важливості, і йому треба приділяти якнайсерйознішу увагу. Неприпустиме й ігнорування масових скарг на перевантаження, і надмірне довір'я до кожної заяви учнів.
Домашні завдання повинні бути посильними для учнів даного класу. Нерідкі випадки, коли вчитель необережно дає додому задачу нового типу, яка вимагає якого-небудь прийому, ще невідомого учням, непосильну для більшості. Замість радісного задоволення, яке завжди дає добре виконана робота, учні, витративши на таку задачу багато часу і нічого не домігшись, почувають розчарування і роздратування, втрачають віру в свої сили і охоту займатись математикою. Як правило, задачі для завдання додому повинні підбиратися з таким розрахунком, щоб їх міг розв'язати кожний учень, який уважно слухав пояснення на уроці і не має пропусків в раніше пройденому. До важчих задач, у тому числі й задач, які вимагають щасливої догадки, треба давати вказівки, які полегшують цю догадку, або попереджати, що це — задача важка, необов'язкова, рекомендується переважно для сильніших.
Щоб робота над домашнім завданням проходила рівно, треба дбати про те, щоб учні правильно її організовували. Наприклад, нерідко учні витрачають час на марні спроби розв'язати задачу на застосування теореми, в якій вони як слід не розібрались. Дуже рекомендується показати в класі примірний хід виконання якого-небудь завдання, а також з'ясувати причини невиконання та помилки, що припускаються при виконанні завдання і викликають непродуктивну витрату часу.
Великою турботою вчителя повинен бути доцільний добір матеріалу для домашніх завдань. Треба бережно ставитися до витрати часу учнями і давати їм тільки такі завдання, робота над якими дійсно дає користь. Зокрема, не слід давати багато однотипних задач: кожна задача, що включається в завдання, повинна мати яку-небудь певну мету.
Дуже бажано різноманітити завдання, що підвищує інтерес, а отже, і продуктивність роботи. Поряд з розучуванням матеріалу уроку і розв'язуванням задач на цей матеріал добре давати задачі на раніше пройдене, задачі на теми з навколишньої обстановки, з поточного політичного і господарського життя, пропонувати самим учням складати нові задачі на пройдені розділи, включати до завдань роботи графічного характеру, нескладне моделювання, різноманітити форми перевірки правильності виконання завдання. Наприклад, принісши в клас циліндричну одношарову котушку (радіодеталь) з намотаним на неї не дуже тонким проводом, учитель дає завдання: не розмотуючи проводу, знайти його довжину, зробивши потрібні обміри; кожний дістає відповідь. Правильність одержаних відповідей перевіряється (на наступному уроці) безпосереднім вимірюванням (котушка розмотується).
Підбираючи матеріал для завдання додому, учитель повинен, як і в усій роботі, зважати на особливості своїх учнів, ніколи не забуваючи, що здібності і смак до абстрагування приходять лише поступово і що посилювати логічні елементи треба повільно і обережно. На початках — більше розрахунків, рисунків, вимірювань, далі — більше міркувань. Дуже корисною є робота над відшукуванням помилок у міркуваннях, які приводять до явно безглуздого результату, хоч з першого погляду здаються правильними (математичні софізми).
Домашні завдання знецінюються, якщо не налагоджена перевірка їх виконання. Насамперед треба перевіряти самий факт їх виконання: разом з відомостями про відсутніх учитель повинен одержувати на початку кожного уроку відомості про тих, хто не виконав домашнього завдання, і брати тих, що не виконали, під особливий нагляд. Спочатку корисно приділяти кілька хвилин на кожному уроці швидкому переглядові всіх зошитів з домашніми завданнями (учні розкривають зошити, учитель обходить ряди, переконуючись, що в кожному з них є належні записи). Далі такий контроль можна здійснювати несистематично. Суцільна перевірка факту виконання домашнього завдання замінюється вибірковою. Якість роботи перевіряється кількома способами. Корисно на самому початку уроку запросити до класної дошки двох-трьох учнів і запропонувати їм коротко записати одержані розв'язання, щоб обговорити і хід розв'язування, і його результати. Необхідно систематично і старанно перевіряти домашні зошити; для цього вчитель бере з собою кілька зошитів, уважно перевіряє, вносить необхідні виправлення і на наступному уроці повертає, відмічаючи в присутності всього класу їх позитивні якості і хиби, щоб з перевірки кожного зошита зробити висновки, корисні для всього класу. На учнів дуже добре впливає, привчаючи їх серйозно ставитись до всіх вказівок учителя, систематичне реєстрування вчителем (у своєму списку учнів) усіх промахів і прогалин, що виявились у кожного. Так, встановивши, що такий-то учень не приготував чергового завдання (хоча б і з поважної причини), треба призначити йому новий строк і не забути перевірити, як він виконав повторне завдання. Виявивши незнання чогось з раніше пройденого, треба зобов'язати повторити цей матеріал і також неодмінно перевірити. Переконавшись, що учень неправильно формулює думки, робить помилки в запису (з точки зору математики чи граматики), треба вказати йому на помилку і через деякий час перевірити, чи усунена вона, і т. д.
Виконання усних завдань, наприклад, уміння провести те чи інше доведення, перевіряється опитуванням викликаного учня. Від уміння вчителя залежить зробити таке опитування цікавим і повчальним для всього класу. Найкраще дати можливість викликаному, поки відповідає його товариш, зробити на дошці потрібний запис (викладки, рисунки), а потім дати йому слово, запропонувавши всім слухати і помічати хиби. Коли відповідь дана, бажаючі беруть по черзі слово для зауважень, а під кінець усі питання, що були порушені і залишились нерозв'язаними, розв'язує вчитель.
Самостійне готування домашніх завдань не виключає розумних форм колективної роботи. Наприклад, розібравши разом доведення, двоє учнів можуть прослухати один одного: один викладає з пам'яті, а другий перевіряє і виправляє, стежачи по книзі; потім ролі міняються. Розв'язавши незалежно один від одного ту саму задачу і діставши різні відповіді, учні разом перевіряють розв'язування і знаходять помилки. Заохочуючи розумну взаємодопомогу, а іноді і організовуючи її (допомога відсталим з боку сильних), учитель повинен рішуче боротися з її спотвореннями (списування), роз'ясняючи ту шкоду, якої завдає собі учень, що видає чужу роботу за свою, неухильно виявляючи такі випадки, забезпечуючи повторне і цілком самостійне виконання завдання.
На закінчення звернемо увагу на одну розумну педагогічну вимогу, яку нерідко порушують учителі-початківці: давати завдання можна у будь-який час уроку, залежно від його плану, тільки не тоді коли вже вийшов час заняття.
Повернутись