Новини
Користувач
Пароль
Реєстрація
Зворотній зв’язок
Інструкція
Для учнів
Для вчителів
.
Як ви використовуєте Інтернет у навчанні?
шукаю потрібну інформацію
користуюсь перекладачем
спілкуюсь на форумах
проходжу онлайн-тестування
Самостійна робота учнів, тобто їх робота без учителя або принаймні без звернення до нього по допомогу протягом якогось проміжку часу, є найважливішою частиною всієї роботи над вивченням математики. При відсутності правильної організації самостійної роботи найбільш цікаві, захоплюючі уроки дають порівняно мало користі.
Кожний учень набуває навички до самостійної роботи на досвіді, поступово встановлюючи найбільш раціональні її форми, різні для різних типів пам'яті та уваги, які дуже залежать від віку. Але від учителя залежить зробити процес набування цієї навички більш чи менш успішним: треба вчити учитися. Насамперед учитель повинен завжди забезпечувати всіх учнів завданнями для самостійної роботи, яка виконується як у класі, так і дома. Завдання для самостійної роботи в класі даються дуже короткі, на 10—15 хвилин, щоб тут же на уроці перевірити результати, з'ясувати труднощі, дати необхідні додаткові роз'яснення. Пройшовши будь-яке нове важке питання, іноді буває корисно зараз же перевірити, наскільки воно засвоєне, провівши в класі невелику самостійну роботу, яка може полягати або у відповіді на запитання теоретичного характеру, або у розв'язуванні нескладних задач, письмових чи навіть усних. Поки йде робота, учитель має можливість з'ясувати, як з нею справляються окремі учні. Дальша перевірка і виправлення істотно полегшуються, коли два-три кращих учні виконують розв'язування на класній дошці. Звичайно, треба вжити заходів до того, щоб ця самостійна робота не перетворилась на просте списування з дошки готового розв'язання.
Самостійна робота, як у класі, так і дома, полягає у вивченні певного матеріалу, коли завданням учня є зрозуміти і запам'ятати цей матеріал, і з одержання нових для учнів результатів, і з відповідей на поставлені запитання.
При вивченні і засвоєнні нового матеріалу, поясненого вчителем у класі, учень повинен насамперед старанно розібратися в цьому матеріалі по книзі і по своїх записах, зроблених на уроці. Такі записи ніколи не бувають повними, і робота над ними тим продуктивніша, чим вони свіжіші: розібратися в записах того ж дня, коли вони зроблені, незрівнянно простіше, ніж через кілька днів. Розбираючись у них, вносять поправки і додатки, краще на полях, які треба для цього залишати достатньої ширини. Ще краще, коли весь запис переписується начисто з необхідними додатками і виправленнями. Дуже важливо з'ясувати точні формулювання означень і теорем, відновити хід міркування у доведеннях, встановлюючи підстави для кожного кроку у вигляді посилань на раніше вивчені означення, теореми, правила, намагаючись усвідомити те, чому зроблено саме такий, а не інший крок. Дуже шкідлива поверховість, коли людина не вважає потрібним розібратися в кожній деталі повністю, проте не слід і надто довго затримуватися на окремих пунктах. Відмітивши, що такий-то пункт у такому-то відношенні неясний, йдуть далі з тим, щоб потім до нього повернутися і усунути неясність. Велику користь дає придумування власних прикладів.
Коли весь матеріал розібраний, його треба засвоїти, тобто запам'ятати настільки, щоб бути спроможним його відтворити у зв'язній формі без навідних запитань. Треба уявити собі слухача, який цілком підготовлений до розуміння цього матеріалу, але незнайомий з ним і настроєний дуже критично, слухача, який уважно слухає пояснення, і викладати йому цей матеріал, відповідаючи на всі запитання, які він може поставити. Звичайно після кількох перших кроків наступає зупинка — неясно, що робити далі, потрібно навести довідку у джерелі (книзі або зошиті). Доки пояснення дійде до кінця, таких довідок треба буде кілька. Повторюючи пояснення, учень переконується, що зупинок відбулось уже менше. Кінець кінцем він домагається оволодіння матеріалом — при викладі не було потреби в жодній довідці. Маючи і записи, і книгу, треба використати і те, і друге, бо в записах нерідко бувають помилки, які помічають, лише звіряючи з книгою, але бувають і такі вказівки вчителя, яких у книзі немає зовсім. Роботу можна вважати закінченою, коли весь виклад проходить рівно, якщо знайдено пояснення до всіх темних місць, якщо до всіх означень і теорем знайдено приклади.
Дуже корисні взаємоперевірка і взаємодопомога учнів. Нерідко неясне одному добре зрозумів другий, а відсутність хиб у пробному викладі забезпечується у великій мірі, якщо маємо не уявного, а реального уважного і причепливого слухача. Спочатку один викладає, другий слухає, потім ролі міняються.
При самостійному розв'язуванні задач треба, по-перше, усвідомити собі суть справи, старанно розібравшись в даних умовах і в поставленому запитанні; по-друге, корисно подумати, чи не було раніше аналогічних задач, і, якщо були, то чи не можна використати ті самі способи розв'язування, вносячи до них належні зміни; по-третє, якщо доводиться шукати розв'язування наново, треба згадати, що відомо про ті речі, про які йде мова в задачі, наводячи в разі потреби і довідки з книжок; по-четверте, треба шукати шлях до розв'язування, застосовуючи або прямий (синтетичний) метод, коли йдуть від даного до шуканого, або непрямий (аналітичний) метод, коли виходять з припущення, що задача розв'язана, щоб потім, з'ясувавши шлях розв'язування, пройти ним ще раз, уже від даних до шуканих. Старанно з'ясовується, чи є знайдене розв'язування вичерпним. Знайшовши один шлях, що приводить до мети, дивляться, чи немає інших. Зіставляючи одержані результати, взаємно перевіряючи їх, думають про інші способи перевірки. Нарешті, вибравши кращий варіант розв'язування, оформляють його, застосовуючи короткий, але ясний і точний запис, і доповнюють його, якщо це потрібно, необхідними поясненнями.
Колективна робота при розв'язуванні задач дає менше користі, ніж при вивченні готового матеріалу, бо тут ініціатива кожного учасника роботи або заважає ініціативі інших, або пригнічується (коли сили дуже різні). Краще обмежити колективне розв'язування задач сумісною їх постановкою і спільним обговоренням результатів, добутих кожним у порядку індивідуальної роботи.
Самостійна робота учнів дає повний ефект тільки в тому разі, якщо вона своєчасно старанно перевіряється, і вчитель математики повинен звертати на цю сторону справи не менше уваги, ніж на добір матеріалу для завдань. Навички систематичної і продуктивної самостійної роботи даються учням далеко не відразу. Крім вказівок, які вчитель дає цілому класові, багато разів повертаючись до цього питання, розглядаючи приклади правильної і неправильної самостійної роботи окремих учнів, велику користь дають бесіди вчителя на цю тему з окремими учнями, що мають на меті з'ясувати, як кожен працює, і допомогти усунути хиби. Можна багато чого домогтися, якщо взяти за правило розмовляти щодня з кожним, хто не виконав цього дня чергового завдання.
Повернутись