Новини
Користувач
Пароль
Реєстрація

Зворотній зв’язок
Інструкція
Для учнів
Для вчителів
.
Як ви використовуєте Інтернет у навчанні?
шукаю потрібну інформацію
користуюсь перекладачем
спілкуюсь на форумах
проходжу онлайн-тестування
1. Словотвір як мовознавча наука. Поняття словотвірної похідності

Словотвір, або дериватологія (від лат. derivacio – відхилення, утворення), – це розділ мовознавства, який вивчає закони утворення похідних слів від інших спільнокореневих слів.

У сучасній мові можна визначити слова двох типів: первинні, або непохідні, значення яких не мотивується іншим словом; та вторинні слова, або похідні, значення яких мотивується значенням іншого спільнокореневого слова.

Непохідним називається слово, яке не утворене від іншого слова, а відтворюється у нашій свідомості цілісно, наприклад: ліс, сон, читати, синій.

Похідним називається слово, що утворене від іншого слова або на базі інших слів за існуючими у мові зразками (схемами), наприклад: лісовий ← ліс, сонний ← сон, читач ← читати, синіти ← синій, життєдайний ← дає життя.

Об’єктом вивчення словотвору є тільки похідні слова. Значення похідного слова завжди мотивується семантикою слова, від якого похідне утворене: читач (’людина, яка читає’) ← читати, читачева (’яка належить читачу’) ← читач.

Слово, значення якого пояснюється (мотивується) іншим спільнокореневим словом, називається мотивованим, а слово, що пояснює (мотивує) значення першого, називається мотивуючим.

Відповідно називаються і основи цих слів. Мотивуюче і мотивоване слово становлять словотвірну пару. При творенні складних та складноскорочених слів мотивуючий компонент словотвірної пари може складатися з декількох слів: жовто-коричневий ← жовтий і коричневий, жовтоцвіт ← жовтий цвіт, МЗС ← Міністерство закордонних справ.

Мотивуюче зафарбоване фіолетовим кольором, мотивоване - коричневим.

Відношення між компонентами словотвірної пари називається словотвірним зв'язком, або відношенням словотвірної похідності.

Не всі спільнокореневі слова можуть вступати у відношення словотвірної похідності. Наприклад, із трьох спільнокореневих слів школа, школяр, школярський у словотвірному зв'язку перебувають:

школа і школяр : школа ("навчальний заклад") → школяр ("особа, що навчається у школі");

школяр і школярський : школяр → школярський ("той, що належить або стосується школяра"), тобто слово школяр утворене від слова школа, а слово школярський утворене від школяр, але ні в якому разі не від слова школа.
Словотвірні зв'язки між трьома словами відображаються у двох словотвірних парах: школа → школяр та школяр → школярський, але спільнокореневі слова школа і школярський не вступають у відношення словотвірної похідності, а отже, не утворюють словотвірної пари.

Спільнокореневі слова, впорядковані у послідовності їх утворення, тобто у повній відповідності до словотвірних зв’язків між мотивуючим і мотивованим словами, утворюють словотвірне гніздо.

Початкове слово словотвірного гнізда – немотивоване, а всі інші – мотивовані. Кожне мотивоване слово знаходиться у відношенні словотвірної похідності з попереднім мотивуючим.

Отже, пам'ятайте, що:

мотивуюче слово завжди спільнокореневе із мотивованим;
мотивуюче слово якнайменше відрізняється від мотивованого за морфемним складом;
мотивуюче слово семантично простіше від мотивованого, яке, в свою чергу, мотивується значенням першого;
мотивуючий компонент словотвірної пари може складатися з декількох слів.

2. Словотвірна структура похідного слова
Значення похідного слова формується на базі значення мотивуючого слова, але крім того семантиці похідного властиве і нове значення, яке називається словотвірним значенням. Наприклад, у похідному слові лісовий – "властивий лісу" сумуються два значення "велика площа землі, заросла деревами і кущами" + "властивий чомусь". Ці значення визначають словотвірну структуру похідного слова лісовий. Перше значення похідне слово лісовий перейняло від мотивуючого слова ліс разом із мотивуючою основою – ліс-овий. Друге – словотвірне значення, передається (формується) суфіксом, тобто словотвірним формантом, -ов-, за допомогою якого утворюються слова садовий, зимовий, науковий, казковий… із таким самим словотвірним значенням – "властивий чомусь – саду, зимі, науці, казці".

Словотвірне значення – це той елемент значення похідного слова, яким воно відрізняється від мотивуючого слова.

Отже, словотвірна структура переважної більшості похідних слів двокомпонентна і складається з твірної основи (зелений колір) та словотворчого форманта (синій колір).

Складні (дизель-мотор) та складноскорочені (завгосп) слова, можуть мати однокомпонентну словотвірну структуру, яка складається тільки з твірної основи: педагогічна рада → педрада.

Визначення твірної основи та словотвірного форманта є першим завданням словотворчого аналізу слова.

Словотвірну структуру похідного слова слід відрізняти від морфемної структури слова, яка може складатися з однієї морфеми, двох, трьох і більше. Напр., словотвірна структура слова школярський – школярський (флексія -ий не належить до словотвірної структури слова) – двокомпонентна; морфемна структура – школяр-ський – чотирикомпонентна.

У визначенні словотвірної структури похідного необхідно розрізняти два поняття: твірна база і твірна основа.

Твірною (мотивуючою, словотвірною) базою називають слово (звичайний → надзвичайний, наука →науковий) або декілька слів (салон і перукарня → салон-перукарня, ліс і парк → лісопарк), на базі яких твориться похідне слово.

Словотвірна структура похідного слова може визначатися як у межах основи, так і цілого похідного слова, залежно від типу твірної основи.

Якщо зіставити словотвірну базу і похідне слово, то виявиться спільна для них частина, яка називається твірною основою. Напр.: у словотвірній парі ліс → лісовий визначається твірна основа ліс, а в словотвірній парі лісовий → лісовик – твірна основа лісов, словотвірній парі чорна слива → чорнослив – розірвана твірна основа чорн…слив. Твірна основа визначається тільки в мотивованому слові словотвірної пари.

Якщо твірна основа не переймає флексії твірної бази, то флексія (червоний колір) похідного слова не бере участі у процесі творення, тому не входить до словотвірної структури похідного слова: казка → казковий.

Якщо у ролі твірної основи виступає ціле слово твірної бази, то похідне слово переймає флексію мотивуючого слова, і в такій словотвірній парі флексія входить до твірної основи у словотвірній структурі похідного слова: казати → розказати, флексія -ти визначається зеленим кольором.

Основа мотивуючого слова може не повністю входити до твірної основи похідного слова. Це спостерігається, наприклад, у таких випадках: твірна основа у словотвірній структурі іменника заземлення, утвореного від основи дієслова заземлити, скорочується за рахунок усічення дієслівного суфікса -и- заземл(и)+енн; скорочуються слова твірної бази і у твірній основі складноскорочених слів: професійний комітет → профком, Мінеральні води → мінераловодський.

Словотворчий формант – це афікс або декілька афіксів, що додаються до твірної основи при утворенні похідного слова.

До словотворчих формантів належать:

словотворчі префікси (з+шити),
словотворчі суфікси (школяр+ський),
словотворчі постфікси (вмивати+ся),
інтерфікси (жовт+о+брюх).
Проте у словотвірній структурі слова не доречно використовувати термін "морфема" або "префікс", "суфікс"…, оскільки словотворчий формант не завжди дорівнює одній морфемі, він може бути комплексний – об'єднувати декілька морфем (два префікси, два суфікси, префікс і суфікс тощо). Комплексний словотворчий формант може складатися з двох і більше афіксів, що одночасно додаються до твірної основи. Напр.:

рукав → на+рукав+ник словотвірний формант складається з префікса на- та суфікса -ник-;

гніздо → гнізд+и-ти+ся словотвірний формант складається із суфікса -и- та постфікса –ся (флексія –ти участі у словотворі не бере);

сісти → роз+сісти+ся словотвірний формант складається з префікса роз- та постфікса –ся;

Америка → америк+ан-ець словотвірний формант складається з двох суфіксів -ан- і -ець-.

Словотвірний суфіксальний формант може бути нульовим, матеріально не вираженим у звуках. Такий формант визначається у словотворчій структурі похідного слова, коли мотивована основа має, порівняно з мотивуючою, ту саму або меншу кількість морфем, але є семантично складнішою. Напр.: розрізати ("ріжучи ділити на частини") → розрізØØ ("розрізане місце") . Слово розріз утворилося за допомогою нульового словотворчого суфікса при усіченні дієслівної твірної основи на суфікс -а- розріз(а), крім того це слово ще має і нульову флексію, але у такому випадку флексія не входить до словотвірної структури похідного слова.

Під час проведення словотвірного аналізу пам'ятайте, що:

словотвірна структура похідного складається з твірної основи і словотворчого форманта;
необхідно обов'язково правильно підібрати твірну базу;
словотвірний формант може бути комплексним, а також нульовим.

3. Способи словотвору
Спосіб словотвору встановлюється на основі визначення того, як утворене похідне слово. Напр.:

а) якщо слово утворене за допомогою словотвірного суфікса зелений → зеленіти, то спосіб творення дієслова зеленіти визначається як суфіксальний;

б) якщо слово утворене поєднанням двох основ за допомогою інтерфікса (природничий і географічний → природничо-географічний), то визначається спосіб творення основоскладання з інтерфіксацією.

Серед способів словотвору розрізняють морфологічні і неморфологічні способи.

До морфологічних належать усі способи творення слів за допомогою афіксів – афіксальні способи словотвору, а також складання як спосіб творення складних слів – осново-, словоскладання, та складноскорочених слів – абревіація.

До неморфологічних способів словотвору належать зрощення, морфолого-синтаксичний та лексико-семантичний способи.
До афіксальних способів словотвору належать префіксальний, суфіксальний, постфіксальний та комплексні – суфіксально-префіксальний, префіксально-постфіксальний, суфіксально-постфіксальний, суфіксально-префіксально-постфіксальний.

У суфіксальному, суфіксально-префіксальному, суфіксально-постфіксальному, префіксально-суфіксально-постфіксальному способах словотвору твірною основою виступає основа мотивуючого слова (твірної бази) і тому флексія мотивованого слова не належить до словотвірної структури похідного: земля → землякØ, снігØ → засніжити, бідний → прибіднятися.

У префіксальному, постфіксальному, префіксально-постфіксальному способах словотвору твірною основою мотивованого виступає ціле мотивуюче слово і тому флексія мотивованого слова належить до твірної основи словотвірної структури похідного: старий → престарий, вмивати → вмиватися, спати → виспатися.

Префіксальний спосіб, або префіксація, – утворення нового слова шляхом приєднання префікса до мотивуючого слова: вчора → позавчора, група → підгрупа, писати → підписати.

Особливість префіксального способу в тому, що префікс приєднуються не до твірної основи похідного слова, а до цілого слова твірної бази, тому флексія у похідних словах, утворених префіксальним способом, належить до твірної основи. Саме тому слово, утворене за допомогою префіксації, належить до тієї ж частини мови, до якої належить слово твірної бази: читати → перечитати, текст → підтекст, завтра → післязавтра, старий → престарий.

Суфіксальний спосіб, або суфіксація, – утворення нового слова шляхом приєднання суфікса до твірної основи: білий → білякØ, сімØ → семеро, кричати → крикØØ, козакØ → козакувати.

Словотвірний суфіксальний формант може бути нульовим, матеріально невираженим у звуках. Такий формант визначається у словотворчій структурі похідного слова, коли мотивована основа має, порівняно з мотивуючою, ту саму або меншу кількість морфем, але є семантично складнішою.

Напр., розрізати ("ріжучи ділити на частини") → розрізØØ ("розрізане місце") – слово розріз утворилося за допомогою нульового словотворчого суфікса при усіченні дієслівної твірної основи на суфікс -а- розріз(а), крім того це слово ще має і нульову флексію.

Нульова суфіксація визначається у таких випадках:

1. при утворенні іменників від прикметників: зелений → зеленьØØ, синій → синьØØ, цвілий → цвільØØ;

2. при утворенні іменників із значенням опредмеченої дії від дієслів: відліт(а)ти → відлітØØ, прокол(о)ти → проколØØ, їзд(и)ти → їздØа;

3. при утворенні іменників із значенням конкретного предмета від дієслів: причеп(и)ти → причепØØ, перелаз(и)ти → перелазØØ;

4. при утворенні іменників із значенням особи від дієслів: пристав(и)ти → приставØØ, посил(а)ти → посолØØ, недоуч(и)ти → недоукØØ.

При утворенні віддієслівних іменників за допомогою нульових суфіксів, як показують приклади, основа мотивуючого слова усікається.

Постфіксальний спосіб, або постфіксація, – утворення нового слова шляхом приєднання постфікса до мотивуючого слова: витирати → витиратися, хто → хтось, чий → чий-небудь, що → що-будь, десь → десь-то.

Як і в префіксальному способі, при постфіксації постфікс приєднуються не до твірної основи похідного слова, а до цілого слова твірної бази, тому флексія у похідних словах, утворених постфіксальним способом, належить до твірної основи. Слово, утворене за допомогою постфіксації, належить до тієї самої частини мови, до якої належить слово твірної бази.

Суфіксально-префіксальний спосіб – утворення нового слова шляхом одночасного приєднання до твірної основи префікса і суфікса: межа → безмежний, рука → приручити, виразний → увиразнити, співати → наспівувати, добрий → по-доброму, виходити → безвихідьØØ.

Слова утворені суфіксально-префіксальним способом можуть мотивуватися не одним словом, а сполученням двох слів – прийменника з іменником: на столі → настільний, під містом → підміський.

У таких словотвірних зв'язках прийменник твірної бази приєднується до твірної основи мотивованого і виконує функцію префікса. Як показують приклади, флексія при суфіксально-префіксальному способі словотвору не входить до словотвірної структури похідного слова.
Префіксально-постфіксальний спосіб – утворення нового дієслова шляхом одночасного приєднання до мотивуючого дієслова префікса і постфікса: сісти → усістися, спати → виспатися, глянути → зглянутися, рахувати → обрахуватися. Префіксально-постфіксальним способом утворюються тільки дієслова на базі інших дієслів, тому флексія –ти належить до твірної основи похідного слова.
Суфіксально-постфіксальний спосіб – утворення дієслова шляхом одночасного приєднання до твірної основи суфікса і постфікса: кущ → кущитися, брат → брататися, гордий → гордитися. Дієслова суфіксально-постфіксальним способом утворюються на базі іменників та прикметників, тому дієслівна флексія -ти не входить до твірної основи похідного дієслова.
Префіксально-суфіксально-постфіксальний спосіб – утворення дієслів на базі іменників та прикметників шляхом одночасного додавання до твірної основи префікса, суфікса та постфікса: сміливий → насмілитися, погода → розпогодитися, при цьому дієслівна флексія -ти не входить до твірної основи похідного дієслова.
Слова, утворені способами основоскладання, словоскладання та лексико-синтаксичним способом, називаються складними.

Складання – це спосіб творення слів шляхом поєднання двох або більше основ (чорна земля → чорноземØ), цілих слів ( дівчина і красуня → дівчина-красуня) або їх скорочень (командир батальйону → комбатØ), що зумовлює визначення трьох типів складання: основоскладання, словоскладання та абревіації. Твірною базою у способі складання, як видно з наведених прикладів, завжди виступає два або більше слів.

Проте не всі слова з кількома коренями утворені за допомогою способу складання. При визначенні способу творення двокореневого слова потрібно правильно визначити словотвірну мотивацію, тобто правильно підібрати твірну базу. Так, прикметник чорноземний утворений не способом складання, а суфіксальним способом, тому що мотивуючим у цьому випадку є іменник чорнозем, а не сполучення слів чорна земля. Прослідковується така послідовність словотвірних зв'язків: чорна земля → чорноземØ → чорноземний.

Способи словотвору, що не використовують морфологічних засобів – афіксальних словотвірних формантів та словотвірних основ – у процесі утворення нового слова, називаються неморфологічними. До неморфологічних способів словотвору належать: морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний.

Морфолого-синтаксичний спосіб – це спосіб творення слів, при якому слово утворюється внаслідок переходу однієї частини мови в іншу.

Причиною такого переходу стає зміна словом синтаксичної функції у реченні: якщо слово, що первинно є прикметником, а отже виступає в реченні означенням і відповідає на питання який? яка? яке? (Військовий чоловік зупинив машину.), змінює свою синтаксичну функцію і виступає у ролі підмета або додатка та відповідає на питання хто? що? або кого? чого? (Військовий зупинив машину. Машина проминула військового.), що характерно для іменника як частини мови, то в такому разі фіксується перехід прикметника у іменник.

Для української мови такий спосіб словотвору найхарактерніший для іменників та прислівників:

перехід прикметників в іменники: хворий (який?) → хворий (хто?), набережна (яка?) → набережна (що?), майбутнє (яке?) → майбутнє (що?), головатий (який?) → Головатий (прізвище, хто?). Новоутворений іменник переймає флексію мотивуючого прикметника;
перехід іменників у прислівники: іменник стрілою (чим?) → прислівник стрілою (як?), іменник ранком (чим?) → прислівник ранком (коли?), при цьому іменники втрачають здатність відмінюватися і стають незмінними словами, тобто, якщо у відповідних іменниках визначалася флексія стрілою, ранком, то у новотворах-прислівниках не визначається флексія стрілою, ранком. Новостворені прислівники відповідають на питання як? коли?...
Для визначення частиномовної характеристики такого слова необхідно використовувати контекст: Милуватися (чим? іменник) ранком. Приїхати (коли? прислівник) ранком.
Лексико-синтаксичний спосіб, або зрощення, – це спосіб творення нових слів шляхом зрощення двох або більшої кількості слів одного словосполучення: добра ніч → добраніч, не чуй вітер → Нечуйвітер (прізвище).

Результатом лексико-синтаксичного способу словотвору є складне слово, оскільки воно має два і більше коренів. Твірною базою у такому способі творення виступає не будь-яке сполучення слів, а тільки синтаксична одиниця – словосполучення: два або більше слів, між якими встановлюється залежний зв'язок, тобто від одного слова до іншого можна поставити питання: добра яка? ніч, не чуй кого? що? вітер.

Складне слово, утворене лексико-синтаксичним способом, переймає флексію другого слова словосполучення, тому флексія не визначається у словотвірній структурі мотивованого: перекоти поле → перекотиполе.

За характером словотвірної бази зрощення подібне до основоскладання та до словоскладання, тому їх потрібно відрізняти. Лексико-синтаксичний спосіб відрізняється від способів складання тим, що:

1) при основоскладанні використовується складання не слів, а основ, які до того ж можуть усікатися, і додатково застосовується інтерфіксація або суфіксація: сільське господар(ств)о → сільськогосподарський, а при зрощенні в одне слово сполучаються два цілих слова, причому без використання інтерфіксів та суфіксів;

2) при словоскладанні утворюються складні слова на базі двох слів, які не утворюють словосполучення, тобто між цими словами нема залежного зв'язку, між ними не можна поставити питання: батько і мати → батько-мати, сон і трава → сон-трава. Слова, утворені способом словоскладання, переважно пишутьсяся через дефіс.

1. Написання складних слів разом:

1.1. Якщо складне слово утворене від словосполучення (від одного до другого слова можна поставити запитання), то воно пишеться разом:

будова (яка?) нова → новобудова;

будує (що ?) машини → машинобудівний;

Київ (який?) старий → старокиївський;

бетон (який?) із залізом → залізобетон;

сховище (чого?) овочів → овочесховище;

збірник (чого?) сміття → сміттєзбірник;

блок (з чого?) зі шлаку → шлакоблок.

1.2. Разом пишуться складні іменники, утворені з трьох і більше основ: світловодолікування, термогідродинаміка.

1.3. Разом пишуться іншомовні частини авіа-, авто-, агро-, аеро-, гео-, гідро-, морфо-, електро-, кіно-, мікро-, макро-, мото-, радіо-, стерео-, теле-, фото-…: авіаквиток, аеровокзал, електробритва, радіотовари, телебачення, фотокопія;

2. Написання складних слів через дефіс:

2.1. Якщо складне слово утворене від сурядного сполучення слів (між словами можна поставити сполучник і), то воно пишеться через дефіс:

національний і демократичний → національно-демократичний;

північний і східний → північно-східний;

синій і жовтий → синьо-жовтий;

темний і зелений → темно-зелений;

хліб і сіль → хліб-сіль.

Але! разом пишуться: жовтогарячий, червоногарячий, глухонімий, хитромудрий, зловорожий.

2.2. Якщо складне слово утворене повторенням того самого слова, синонімів чи антонімів, то воно пишеться через дефіс: білий-білий, думав-думав, один-однісінький, рано-вранці, мало-помалу, часто-густо, тишком-нишком, сила-силенна, більш-менш, видимо-невидимо, купівля-продаж, година-дві, не сьогодні-завтра.

Але! якщо повторюється те саме слово в різних відмінках, то таке сполучення пишеться окремо: кінець кінцем, одним один, честь честю, нога в ногу, рука в руку, раз у раз, рік у рік, з року в рік.

2.3. Традиційно через дефіс пишуться слова: свят-вечір, багат-вечір, дівич-вечір, зелен-сад, буй-тур, сон-трава, чар-зілля, негній-дерево, люби-мене (незабудка), мати-і-мачуха (підбіл), брат-і-сестра (братки).

2.4. Через дефіс пишуться терміни, до складу яких входять букви: У-подібний, Т-подібний;

2.5. Через дефіс пишуться найменування з належними до них цифрам: емаль НЦ-132, пилосос «Ракета-12А», бензин А-94;

2.6. Через дефіс пишуться найменування паралельних класів у школі: 5-А, 8-В;

2.7. Через дефіс пишуться іншомовні частини віце-, екс-, максі-, міні-, прем'єр-, генерал-, контр-: віце-президент, екс-чемпіон, міні-фабрика, прем'єр-міністр, генерал-майор.

2.8. Через дефіс пишуться також іншомовні слова: блок-схема, вакуум-аппарат, унтер-офіцер, член-кореспондент, штабс-капітан, пап'є-маше, яхт-клуб, стоп-кран, дизель-мотор…

2.9. Через дефіс і з великої букви пишуться власні назви типу Рава-Руська, Новгород-Сіверський, Кам'янець-Подільський, Володимир-Волинський, Київ-Товарний, Конча-Заспа, Пуща-Водиця, Яр-під-Зайчиком, Ростов-на-Дону, Франкфурт-на-Майні (прийменники у складних географічних назвах пишуться з малої букви), Ла-Манш, Болонь-сюр-Мер.

2.9.1. Через дефіс і з малої букви пишуться прикметники, утворені від складних географічних назв, що пишуться через дефіс: ростовський-на-Дону, франкфуртський-на-Майні (якщо до складного прикметника входить назва річки, то вона пишеться з великої букви), ярський-під-зайчиком, конча-заспівський, ла-маншський.

2.10. Через дефіс і з великої букви пишуться також складні прізвища та подвійні імена: Гулак-Артемовський, Нечуй-Левицький, Антоненко-Давидович, Анна-Марія, Ігор-Богдан.

2.10.1. Через дефіс і з малої букви пишуться прикметники, утворені від імені та прізвища: Вальтер Скот → вальтер-скотівський, Марк Твен → марк-твенівський.

3. Написання слів із частинами напів- і пів-:

3.1. Частина напів- завжди пишеться разом: напівавтомат, напівфабрикат, напівзабутий;

3.2. Частина пів- пишеться:

3.2.1. Разом із загальними назвами : півроку, півлітра, піваркуша, пів'яблука, пів'їдальні (при роздільній вимові пишеться апостроф);

3.2.2.Через дефіс із власними назвами: пів-України, пів-Криму, пів-Києва.



Повернутись